Двохповерхова будівля з природного каменю. З середини оздоблена деревом. На першому поверсі розміщена вітальня, на другому спальня, в цоколі кухня, котельна, душ та туалет, є холодильник. Одночасно можна розмістити 8 осіб. Територія біля 6 га огороджена сіткою. Для  невибагливих туристів, які бажають відпочинку ближче до природи без особливого комфорту є можливість поставити палатки або автомобілі. Душ та туалет на вулиці.

Торф'яні субстрати для аматорів та професіоналів

 Мозаїка в архітектурі і дизайні

    Сторінка Facebook

Трагедія села Зелений Дуб

       03 липня трагічна дата в історії села Зелений Дуб. 72 роки тому 3 липня 1943 року опівдні, десь біля 12 –ї години, в селі Зелений Дуб трагічно загинули 67 (за іншими даними 55) поляків. На місці трагедії біля старого магазину встановлено пам’ятний знак.       

     На плиті напис польською та українською мовами:

"Tu spoczywają członkowie rodzin Vereszczynskyh, Jasinskich, Krasickich  Zginęli  śmiercią tragiczną 3.07.1943 r."

"Тут спочивають члени сімей Верещинських, Ясінських, Красіцьких  Трагічно загинули 3.07.1943 р."

        За спогадами поляків, яким вдалося врятуватися, та старожилів села події розвивалися наступним чином. Опівдні село оточили озброєні люди, які представилися як червоні партизани і наказали всім полякам зібратися на подвір’ї садиби в центрі села для проведення зборів. Оскільки поляки лояльно відносилися до червоних то повірили і пішли на збори. Людей завели в клуню і вбили, клуню з вбитими спалили. Половина польських селян все ж втекли в ліс. Поляки та радянські публіцисти безапеляційно звинувачують у трагедії бандерівців. Зверніть увагу що в цей час в селі Теремне (це 10 км від Зеленого Дуба) стояв партизанський загін під командуванням А. Одухи, а напередодні 2 липня в Шумський район, зокрема і в с. Андрушівку (3 км від села), увійшло з’єднання Ковпака. Ще один дивний факт. Один з командирів цього карального загону після війни щасливо уникнув арешту НКВД та довгий час був навіть головою колгоспу.

      Одними з основних організаторів  "Українсько-польської війни"  були німецькі окупанти.  Використовуючи  антагонізм  між українцями і поляками німецькі окупанти організували  самовинищення українців і поляків. 5 серпня 1942 року генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі Ганс Франк записав у своєму щоденнику: "Повинен відзначити, що в інтересах німецької політики слід підтримувати напружені відносини між поляками й українцями. Ті 4 чи 5 мільйонів українців, що живуть тут (мається на увазі окупована Польща) , дуже важливі як противага полякам. Тим-то я завжди стараюся підтримувати серед них будь-якими способами політично задовільний настрій, щоб запобігти їх об'єднанню з поляками". Тобто на території Польщі німці підтримували українців. На Волині все навпаки – поляки співпрацювали з німцями проти українців. На Волині ситуація була ще більш складною. З одного боку, присутність проросійських польських партизанів і комуністів, а з другого боку - використання німцями в репресіях проти українців польської поліції. Тобто німці намагалися не допустити об’єднання українців та поляків в єдину силу, з якою було б важко боротися. Таке об’єднання не потрібно було і Сталіну. А жертвами цих тоталітарних режимів стали прості українські та польські селяни.

      По різному можна відноситися до українсько-польської війни. Але проходячи біля старого магазину в центрі села зніміть шапку, перехрестіться та помоліться за упокій душ жертв тоталітарних режимів