Село Мости є адміністративно-територіальною
одиницею Будеражської сільської ради
Здолбунівського району і
знаходиться на відстані 8 км від центральної
садиби, 30 км від
районного центру Здолбунів та 50 км від
обласного центру Рівне. Село розташоване в
долині між пагорбами Кременецьких гір і
Мізоцького кряжу.
Осмислюючи історію назви
Мости, варто звернути увагу на місцеву
оповідь, за якою до появи села тут був лише
окутаний руслом Збитенки розлогий острів. До
нього будеразькі поселяни проклали 3 містки
й почали формувати на ньому культивовані «займи».
І оскільки ці мостові переправи звертали на
себе увагу, стали в околиці найбільш «урочими»,
через що породили назву урочища Мости,
перенесену опісля на село. Проте слід знати,
що на місцевому грунті словами міст, мости
окреслювали теж вимощені хмизом, землею
болотяні дороги, стежки, а подекуди й окремі
вологі місця, проїзні прохідні переправи.
З наукових міркувань
Мости неважко пов'язати з особовим найменням
Мост, котре зринає у записах з XIV століття
(«А при том был пан Мост», 1318 р.) і має
немало похідних, як Мостюк, Моста, Мостик,
Мостай. Загадка лише в тому, звідки воно, що
означало.
Мости могли приховати
значення «поселення, започатковане родом
Моста, або «оселя в однойменному урочищі з
мостами» (спорудами над річкою чи на болоті).
Околиця села
Мости
могла бути заселена дуже давно, бо тут
виявлені старовинні могильники, печери з
слідами давніх перебувань людей, предмети
побуту, рештки зброї староруської доби і
середньовіччя, прояви місць старовинних
обробних майстерень, особливо гончарного
промислу.
У записах прадавнє минуле
Мостів ще не виявлене. Маємо лише непевної
локалізації вістку з 1531 року в описі
бущанської маєтності про «мостовскую
смольницу» та «большой мостовский пруд». Це
ймовірні об'єкти в околиці уже існувавших
тоді Мостів. Подібне віщує акт 1535 року.
Лише опис майна графа Заславського за 1603
рік трактує Мости, як осілість, котра мала «лесную
дачу», «смольницу», «былое пристанище
графских охотников около Мостов». Карти,
поземельні плани 1790-1880 років
документують «Мосты» як слобідку, гаївку,
лісову дачу, заїзний двір. Поборовий акт
1792 року фіксує «имение Мосты», котре
сплачувало від 17 димів, двох вальних коліс,
здавало 45 "гарців»
меду".
За даними 1890 року, «деревня
Мосты волости Будеражской» була єпархіально
підпорядкована Бущі, мала 35 дворів, 157
мешканців, водяний млин, тартак, винокурню,
смолярню, деревообробну майстерню.
На карті 1915 року Мости
зарисовані біля ставкового водоймища
кількома забудовами вздовж вулички, яку
просікає річка від заходу на схід, а з
півдня ще 2 однойменні урочища, де висоти й
смуги лісу. |
Неофіційно до Мостів
належали 3 хутори: Кудрин – колишня оселя
поляків, а перед тим урочище при садибі
Кудрі; Поляни – з 4-ох домів осілість,
розміщена в околиці полів; Поранин – кілька
забудов роду Порани, прибувлого з межової
Бущі
Територія села
складається з 86 дворів та 140 жителів.
Площа населеного пункту
становить 129.8 га .
Основаною
структурно-планувальною одиницею населеного
пункту є вулиці з одно та двохсторонньою
забудовою.
На території села
функціонує клуб, пункт видачі
публічно-шкільної бібліотеки с. Будераж,
Мостівське лісництво Острозького
держлісгоспу, ФАП, два магазини, старовинний
водяний млин (не діючий), церква.
До 01 вересня 2012 року
функціонувала Мостівська загальноосвітня
школа 1 ступеня, яку закрито через
недостатню кількість учнів.
В урочищі Гурби
біля с. Мости знаходиться
Свято-Воскресенський чоловічий монастир та
меморіальний комплекс «Героям Гурбенської
битви».
Село Мости входить до
національного природного парку
Дермансько-Острозький. Неподалік від с.
Мости, в улоговині між двома
горбами-останцями знаходиться одне з
найбільших джерел парку – «Ринва».
На території села
є водний об’єкт – мальовничий
ставок. |