Двохповерхова будівля з природного каменю. З середини оздоблена деревом. На першому поверсі розміщена вітальня, на другому спальня, в цоколі кухня, котельна, душ та туалет, є холодильник. Одночасно можна розмістити 8 осіб. Територія біля 6 га огороджена сіткою. Для  невибагливих туристів, які бажають відпочинку ближче до природи без особливого комфорту є можливість поставити палатки або автомобілі. Душ та туалет на вулиці.

Історія села Мости . Розповідь Ані Мельник

По дорозі від м. Здолбунова до с. Зелений Дуб проїжджаємо невелике село Мости

       Мій батько все життя живе в Мостах. Ось так розказує він історію рідного села.

      Колись давно на місці де зараз с. Мости був великий ліс. У лісі було дуже багато озер.     Ще за царя сюди було вивезено три сім’ї: Мельника, Бондара, Мазяра. Ці люди в чомусь провинились і таким було для них покарання. Згодом у селі налічувалось вже 12 хат, але прізвищ інших крім цих не було .

       Поселення було майже кругом омите водою. При в’їзді в село був дерев’яний міст з чотирма шлюзами. Не доїжджаючи до містка по ліву сторону було дві великі безодні, заповнені водою. Через село протікала і зараз протікає річка «Збетинка». Тільки в ті часи вона була дуже повноводна. Виїжджаючи з села також було потрібно проїжджати через міст. Тому і пішла назва села - «Мости».

     .

Мальовничий ставок в с. Мости (фото Роман Кардаш)

.         У селі був великий став. У 1905 році розпочалось будівництво млина і гуральні  ( спиртовий завод). По дерев’яних трубах зі штабу до гуральні підводилась вода. За гуральнею була криничка , звідти люди брали воду.  Збудував млина і гуральню пан. Працював млин на воді. В рух його приводили 2 колеса, які крутила вода. Про роботу млина свідчать записи на стінах, датовані 1912р.   У млині було два разовики ( які мололи зерно на хліб ); вальці – на яких робили білу муку; круподертка  - на ній з проса робили пшоно, ячні крупи та пшеничні.

Старий водяний млин в с. Мости. Зима, вечір.

        До млина приїжджало багато людей з різних сіл. Окремо була воловня. Її фундамент мав 1м. 20 см. висоти і 1м. 20 см. ширини. Тут ставили воли, доглядали за скотиною.

     На другому  містку що зараз біля Гаївки, стояла драчка ( пилорама, що працювала на воді).  У річці і озерах було багато риби. Люди сіяли коноплі, замочували їх у лісових озерах, робили з  них полотно. Полотно намочували у воді, розстеляли на бережку і воно на сонці відбілювалось.  Чоловіки займались риболовлею, мисливством.

Водяний млин непогано зберігся зважаючи на поважний вік та дві  війни.

        Тут де зараз село стояли величезні дуби і сосни. З тих часів у селі залишилось 3 дуби один із них біля церкви .

        Із водяним млином пов’язана одна історія, яку оповідають старожили. Було це в роки Великої Вітчизняної війни. В селі зав’язалась перестрілка. Було вбито два угорця а третій утік. Це був офіцер. Він заховався у Мельника Романа . Його сусід Мельник Олександр Левкович, взяв офіцера на воза, прикрив сіном і завіз у Смигу, де стояли їхні війська. На ранок село оточили угорські війська, зігнали всіх чоловіків і підлітків у млин, обложили млин соломою із середини маючи намір спалити усіх. Серед чоловіків був і Мельник Олександр Левкович.   Офіцер дізнався про цей намір і приказав не підпалювати до його приїзду. Приїхавши в село він обняв Мельника Олександра і сказав,  що тут бандитів немає і дав наказ розпустити людей.   Так були врятовані люди і залишився цілим млин.

       Біля гуральні пан посадив якісь дивні лопухи з величезним  округленим листям, цвітуть вони білим цвітом. Вони і зараз тут ростуть. Кажуть, що вони лікарські.

Село  Мости, Здолбунівського району, Рівненської області. Історичний нарис