Дійство
прогнозовано рядової презентації
відбулося, тим не менше, досить
оригінально. Після офіційного
початку презентації до зали зайшло з
національним та націоналістичним
червоно-чорним прапором п’ятеро
молодих та дужих людей в...
оригінальній уніформі Української
Повстанської Армії. Це перевдягання
й «наближення» аудиторії до 40-х
років минулого століття стало
можливим завдяки допомозі одного з
найвідоміших уніформістів України
головного редактора часопису «Однострій
Сергія Музичука. Від реконструйовує
уніформу часів Визвольних Змагань не
просто раритетними кителями чи
галіфе, найменша деталь чи гудзик –
усе має відповідати історичній
правді та матеріальному тлу.
Щодо
презентації, то автор «Гурбів...»
Олег Тищенко детально зупинився на
практично усіх розділах книги,
найбільш інтригуючим з яких є
перший - «Замах на генерала Ватутіна
та відплатні акції НКВС», найбільш
мінорним – другий під назвою «Мобілізація
чи проквокація?», самим героїчним -
«Бій під Гурбами», а найменш цікавим
через свою маловідомість для
громадськості – четвертий - «Північний
рейд».
У п’ятому
розділі «Експедиції та дослідження»
мова йде про сьогодення й трагічні
знахідки на Гурбах у 2002-му та
2004-му роках. Тут мова йде про
рештки непохованих бійців УПА,
загиблих під Гурбами, які урочисто
перепоховали представники влади у
тому ж 2002-му та 2005-му роках.
Книга містить
також багатющий, зібраний за словами
автора проятгом останніх 12 років,
фактичний та джерельний матеріал. Це
і звіти ВВ НКВС із архівів СБУ, це й
польські джерела, просякнуті
ненавистю до українців, а
найцікавіше – звіти повстанських
командирів із наведеними
ілюстраціями, схемами мапи бою тощо.
Є також у книзі й живий «пульсуючий»
обставинами бою та правдою пережитих
подій розділ у «Додатках» - «Спогади».
Найбільш повно записані вони в живих
й нині вже славної пам’яті
повстанців Кіндрата Кальчука
(«Варнак»), Івана Лук’янчука («Нечай»),
Володимира Бідюка («Беркут») та
Олексія Колєсова («Петелька»).
Наприкінці
видання автор подав «Мартиролог –
список полеглих вояків УПА та
новомобілізованих повстанців, які
загинули на Гурбах» та відразу після
бою в квітневі дні 1944-го. Після
презентацій видань подібного
характеру має розпочатись
обговорення та критика книги.
Вважаємо, що дискусія навколо
цікавої книги стане не менш цікавою,
особливо в контексті останнього часу
боротьби широкої громадськості за
надання статусу учасників війни
колишнім воякам ОУН-УПА. Принагідно
тут можна згадати й про позицію щодо
цього питання керівництва
Рівненських обласної та міської
організацій політичної партії
Народний Союз «Наша Україна». Саме
вони допомогли видати книгу «Гурби:
квітень 1944-го», а відтак мають
повне моральне право заявити: «борців
за волю України – визнати учасниками
війни».
Ключове слово: «Визнати»!
Й назавжди поставити
крапку в процесі примирення
ветеранів-українців Другої світової.
Адже скільки можна говорити про
статус і визнання у той час, коли і
«ліві» й «праві» політикани
використовують цю тему задля
задоволення власних політичних
амбіцій й передвиборчого рейтингу.
Скільки «згвалтована пані»-українська
історія буде прислужувати своїй
близькій але не рідній «сестрі»-політиці?
Невже боротьбу ОУН-УПА визнають й
нададуть ветеранам Українського Руху
Опору повноцінний статус тоді, коли
вмре останній повстанець?!!
О.Т. |